1. Батько Клятв

Білий шквал, сокири долонь, України батько клятв,
Чорний шторм – посолонь, вічна сила, великий парад.
Кошовий отамане! Закипа кров, кличе твій горн.
Степ горить, Дніпро реве, Перемоги та пекла король!

Батько клятв! Батько клятв! Батько клятв!

Сонце волі, обличчя Січі, подих смерті турчинів й татар,
Маг війни, гай мечів. Гей козаче, слов'янський Рагнар!
Де сховали відрізану длань? Підкажи де могила твоя?
"Відгукнись!" – обпікаю гортань. Оживе українська земля.

Батько клятв! Батько клятв!

Лід літопису хмуро мовчить, остаточно зник істини грим.
Шепіт волі славетних століть зіпсували занедбано в дим.
Кошовий Іван Сірко – батько волі, батько клятв.
Степ горить, Дніпро реве, Батьківщина бажає відплат!

Батько клятв! Батько клятв! Батько клятв!

2. Київський Райх

Князь Кий, меч твій розрізав, мов блискавка, світ.
Дажбожий онук – син Аріїв – доніс до Дніпра заповіт.
Куявія – батьківська земля, одвічна, як Космос, як час.
Богиня богинь, Вітчизна святинь, слов'янства безсмертний каркас.

Князь Кий, стяг твій, немов смолоскип у пітьмі.
Єдина сила – нащадки твої – сиділи на троні землі.
Куявія – батьківська земля, одвічна, як Космос, як час.
Богиня богинь, Вітчизна святинь, слов'янства безсмертний каркас.

Лезо величі – Київ! Райх – коло слави арійських імен!
Вільний вітер – Куявії князь. З ним дванадцять слов'янсих племен.
Орачі морей та степів: кожен з них трисмегист та герой.
Увесь Всесвіт залізом пройшли, в келих долі плескаючи кров.

Здобуття єдиних князівств не потрібні – панує жаль.
Українці йому віддали грунь геройства, незламний щит.
Лезо величі – Київ! Райх – коло слави арійських імен!
Вільний вітер...загинув князь, з ним дванадцять слов'янсих племен.

3. Сверхчеловеку Мораль Не Нужна

В чад липких нужд... Сколько лет, сколько зим – наплевать.
Код не забыт, мы готовы опять воевать!
Вреден и чужд биобыдла безвольный флаг.
Боги войны вместе с нами печатают шаг.

Гной петухов вовлечен в беспощадный поход.
Там, в жатве битв, нет оттенков – лишь пепел и лед.
В слизь душ и тел впились жала вонючих гадюк.
Плоть оживил живомассы заточенный крюк.

Шлюх ломаный пляс, сук скользких нытье...
Дух древних угас, в ноль истолело трапье.
Яд вольных могил, лес алых знамен
Шьет крест вен и жил, льет новый закон.

Мысль холодом вил мозг жарит одно:
Нет вечных светил. Что не моча, то говно.
Ждет зубы наждак. Ждет шею петля,
Ждет платы ведьмак, ждет Солнца земля.

4. Тумани Майбутніх Часів

Останній день, остання мить, останній цвях, остання церква горить.
Остання куля, останній бій, останній мертвий, останній живий.

Нашийник людства стискає суть,
Слабке насіння ковтає ртуть.
Огидні думи нещадних мрій
Паплюжать обрій.

Холодний дріт гвалтує життя.
Заможний хист – ознака сміття.
Подяка згідних, неначе вуаль.
Забув повноцінних небесний коваль.
Єдина кіннота, минулого шлях.
Кислотне болото, запльований стяг.
Луна очманіння, константи петля,
Загублена пам'ять – війна моя!

Останній день, остання мить, останній цвях, остання церква горить.
Остання куля, останній бій, останній мертвий, останній живий.

На білих сходах щасливий трон.
Натхнення вбивств – усім законам – закон.
Пожеж космічних байдужий дим.
Прадавня віра з ним...

Холодний дріт гвалтує життя.
Заможний хист – ознака сміття.
Подяка згідних, неначе вуаль.
Забув повноцінних небесний коваль.
Єдина кіннота, минулого шлях.
Кислотне болото, запльований стяг.
Луна очманіння, константи петля,
Загублена пам'ять – війна моя!
...м'ясо відважних чи м'ясо могутніх – в казан!
...душам невтомним – невтомна ганьба навмання!
...клятвам достойних – погордливий посміх богів!
...мертвим героям – тумани майбутніх часів!

5. Сожаление – Грех

Не назад и не вперед
Вьется нить за годом год.
В каше гнойных пузырей
Бледным жабам веселей.
Кто сумел – живет и жрет.
Кто не смог – забыт и сдох.
Удался эксперимент:
в центре псевдоэлемент

Эхом древних эпох,
Зудом окопных вшей,
Бредом в мозгах единиц
Люто крепчает мох.
Глядя в туман и дождь,
Едко рифмуя суть,
Точно поставил печать
Вечной идеи вождь.

Мед сентиментов
Лучших условий.
Новая схема племен и сословий.
Были атаки, деды сверепели.
Славно скрипели "царевы качели".

Верен себе
Космический смех...
Линиеватель судьбы...
Сожаление – грех...

6. Сын Степей

Пашнями грязными спутанных жил
На заре кречет кружил.
Снегом укутана древняя степь
Колет глаза – больно смотреть.
Главы иссечены – лежат казаки.
Ворон и волк им могильщики.
Крыльями алыми горит небосвод
На закат семнадцатый год...

Воды донские в зимнюю лень.
Горькой полынью Платова тень.
Лапти в пехоту тащат мешки
Резать и прятать казачьи кишки.
Лихо ответил метким свинцом
Сын степей – есаул Чернецов.
Всласть напоила гнилью своей
Пьяная падаль станичных коней.

7. Цену Смерти Спроси У Мертвых...

(инструментал)